Середня школа. Психологічна просвіта, корекція, поради.
Підлітки зазвичай доволі гостро переносять будь-які кризові ситуації, і війна, звісно, не виключення. Дітям старшого віку зараз дуже складно, адже вони уже розуміють, що відбувається, але ще не мають достатньо життєвого досвіду, щоб ефективно боротися зі своїми емоціями. Нам всім зараз дуже складно, але нашим підліткам – особливо непросто. Тож у ЮНІСЕФ дали поради, як зараз можна підтримати своїх старших дітей.
Отже, під час війни та непростих життєвих ситуацій, які вона провокує, по відношенню до підлітків психологи радять:
►Говорити і слухати. А головне чути те, що дитина розповідає: про свої думки, почуття, сприйняття ситуації. Варто пояснитии підлітку все, що відбувається, враховуючи його вік і знання.
►Дозволити емоціям бути. Психологи радять не приховувати від підлітка свої справжні почуття, бо він все одно здогадається про них і буде відчувати себе обманутим. Тож переживати і плакати перед дитиною старшого віку – абсолютно це нормально. Проте не варто робити це дуже часто, бо така поведінка може спровокувати депресію: як у вас, так і у дитини. Варто дозволити емоціям вийти, а потім спробувати налагодити рутинне життя.
►Планувати майбутнє. Не бійтеся разом мріяти та планувати, що будете робити після війни. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують, а також додають впевненості у майбутньому.
►Обійматися. Тактильний контакт дуже важливий в умовах невизначеності і стресу, тож частіше обіймайте свою дитину і говоріть їй, що все буде добре.
►Дивитися разом улюблені фільми. Психологи радять обирати життєствердні фільми, які здатні подарувати відчуття надії. Дивіться разом, обійнявшись, а потім обговорюйте побачене. Нагадуйте дитині, що після війни обов'язково знову буде нормальне життя.
►Читати вголос. Це заняття дає відчуття захищеності та спокою. Тільки не читайте тривожні новини, краще читайте книжку з цікавим, а головне "мирним" сюжетом.
►Хвалити за досягнення дитини. Зараз для вашого підлітка життєво важливо, щоб його (чи її) хвалили за найменшу дрібничку. Так ви вселяєте підлітку віру у свої сили та демонструєте свою підтримку.
►Заохочувати спілкуватися з однолітками. Через стрес дитина може стати закритою і не бажати спілкуватися з однолітками. Та це шкідливо для її психіки і розвитку. Для більшості підлітків спілкування з друзями є дуже важливим. Тож варто усіляко сприяти цьому і використовувати будь-який шанс на спілкування дитини з друзями. Оптимально, щоб це було спілкування офлайн, але якщо немає такої можливості, онлайн-спілкування теж буде корисним, не варто йому перешкоджати.
►Долучати підлітків до допомоги іншим. Це дуже важливо, щоб дитина відчула свою соціальну значимість. Але робити це треба за умов максимальної безпеки для неї. Можна долучатися до допомоги разом з підлітком, так він відчує вашу підтримку і турботу.
Приймаючи керівництво класом, ви стаєте людиною, яка створює умови для адаптації дітей, настрій, задає темп у роботі. Це відповідально, тому:
- поважайте дитину, терпляче ставтеся до її недоліків, заохочуйте ініціативу,
- прислухайтеся та довіряйте класному колективу, прагніть у всьому досягти взаємності, адже долати недовіру доводиться роками,
- відстоюйте інтереси дитини, якщо це необхідно, умійте поставити себе на її місце,
- будьте об’єктивними за будь – яких обставин.
Вільям Еллері Ченнінг
Дитина потребує вашої любові найбільше саме тоді, коли вона менше всього її заслуговує.
Ерма Бомбек
1.Спілкуйтеся зі своєю дитиною, цікавтеся її життям, розповідайте
їй про своє шкільне життя. Діліться власними переживаннями, це допоможе досягти взаєморозуміння.
2.Спостерігайте за сином чи донькою. Ви, як ніхто інший, знаєте свою дитину. І саме Вам її «йорзання» на стільці чи закушена губа можуть багато про що розповісти і без слів.
3.Дбайте про зовнішній вигляд дитини, її чистоту, охайність. Пам’ятайте, що для підлітків зовнішність є дуже важливою.
4.Створюйте сприятливі умови для навчання дитини і повсякчас поліпшуйте їх. Учні основної школи часто звертаються до додаткових джерел інформації, виконуючи домашнє завдання. У наш час є багато пізнавальної, енциклопедичної, навчальної літератури, дисків. Придбавши потрібне, Ви полегшите дитині навчання.
5. Не гарячкуйте під час розв’язання конфліктних ситуацій! Вислухайте думку всіх учасників конфлікту. Будьте послідовними, думайте про наслідки. Попереду у дитини ще не один рік навчання.
6. Не карайте дитину за низькі оцінки. Пам’ятайте, що зниження успішності під час переходу до основної школи – явище природне, очікуване. Ліпше допоможіть дитині! Не варто наголошувати при цьому, що Вам ніхто не допомагав, Ви самі з усім управлялись.
7. Контролюйте навчання, відпочинок, дозвілля своїх дітей. Регулярно перевіряйте роботу в зошитах. Важливо, щоб усі домашні завдання були виконаними, проте ще важливіше не допустити перевтоми дитини.
Мотивація до навчання – одна із головних умов реалізації навчально-виховного процесу. Вона не тільки сприяє розвитку інтелекту, але є рушійною силою удосконалення особистості в цілому. Формування мотивації у учнів до навчально-пізнавальної діяльності є однією з головних проблем сучасної школи. Мотив – це внутрішнє спонукання особистості до того або іншого виду активності, пов'язане із задоволенням певної потреби.
Доцільно виділити кілька груп мотивів:
- Соціальні. Мають широкий спектр свого прояву. Передусім це прагнення особистості шляхом навчання утвердити свій соціальний статус – у суспільстві в цілому, у певному соціальному колективі (сім’ї, класі та ін.).
- Спонукальні. Пов’язані з впливом на свідомість школяра певних чинників: вимог батьків, авторитету вчителів, колективу однолітків та ін.
- Пізнавальні. Проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою в її життєдіяльності. Тому, формування в учнів пізнавальних мотивів – провідний фактор успішності пізнання, оскільки через нього реалізується природна потреба людини.
- Професійно-ціннісні. Відображають прагнення школяра отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері життєдіяльності. Ці мотиви вступають в дію на етапі вибору професії і безпосереднього оволодіння професійною освітою.
- Меркантильні. Пов’язані з безпосередньою матеріальною вигодою особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини.
Педагог, дбаючи про організацію і керівництво пізнавальним процесом, має цілеспрямовано працювати над формуванням в учнів дієвих мотивів. На жаль, з кожним роком діти все більш втрачають зацікавленість до навчання. Чому одні учні охоче йдуть до школи, а інші відмовляються вчитися й прогулюють уроки? Чому хтось успішно вписується в шкільний соціум, а в когось у школі проблеми? Серед проблем, що постають перед сучасною освітою, є одна, яка кожного дня набуває все більшої актуальності.
Це проблема низького рівня знань учнів. Скарги учителів на небажання вчитися та недисциплінованість учнів не припиняються. Стосунки між педагогами та школярами нерідко переростають у конфліктні. Безумовно, у кожному конкретному випадку причини таких ситуацій різні. Проте існують і загальні. Серед них можна назвати відсутність пізнавальних інтересів, психологічну неготовність до навчання, негативне ставлення в деяких родинах до школи та вчителів, де батьки мали власний сумний досвід.
Причини негативного ставлення до навчання
Зовнішні причини:
- зниження цінності освіти у суспільстві;
- нестабільність існуючої освітньої системи, недосконалість навчального процесу;
- негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця, родина);
- зниження ролі та статусу педагога у вихованні підростаючого покоління.
Внутрішні причини:
- послаблення здоров’я школярів;
- низький рівень розвитку розумової діяльності, психічних процесів (уваги, пам’яті, мислення, уяви тощо), емоційно-вольової сфери;
- суттєві прогалини у базових знаннях, без яких подальше навчання стає неможливим та втрачає сенс.
Шляхи підвищення навчальної мотивації учнів
- мета уроку чи циклу занять має бути зрозумілою для дитини.
- намагайтеся пояснити яку користь отримані знання можуть принести у повсякденному житті;
- якомога менше використовуйте ситуацію індивідуального змагання на уроках.
- краще привчати дитину до аналізу і порівняння своїх особистих результатів та досягнень;
- необхідно пам’ятати, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є найостаннішим і найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення дитини до навчання;
- використовуйте всі можливості навчального матеріалу, ставте проблемні питання, активізуйте самостійне мислення, грамотно використовуйте наочність, ТЗН, комп’ютер тощо;
- вивчить інтереси дітей (музику, фільми, мультфільми, комп’ютерні ігри, інтернет-культуру, спорт, біографії значущих особистостей). Спробуйте використовувати їх для формування пізнавальної активності учнів;
- пам’ятайте, що всі педагогічні працівники у закладі роблять спільну важливу справу. Продумайте програму взаємодії усіх ланок (адміністрації, вчителів, вихователів, психолога, соціального педагога, логопеда та інших працівників), не бійтеся звертатися за допомогою.
Чого не можна робити :
– Не сваріть дитину за погані оцінки
Хоч як Вас засмучують погані оцінки дитини в школі, уникайте осуду, погроз, глузувань, образливих прізвиськ, читання нотацій, покарань і необґрунтованих звинувачень.
Пам'ятайте: вашу відкриту негативну реакцію на свої оцінки дитина сприймає не як реакцію на знання і вкладену працю, а як оцінку своєї особистості.
– Не ставтеся байдуже до поганих оцінок.
Не варто говорити, що шкільні оцінки – це дурниця, мовляв, Ейнштейн теж двієчником був. Не ігноруйте "двійки", адже вони свідчать про ті чи інші проблеми в житті вашої дитини.
– Не робіть за дитину уроки
Звісно, частенько просто часу не вистачає на пояснення. Здається простіше зробити за дитину всі домашні завдання і забути про проблему. Але це не вихід, адже дитині від такої допомоги не буде жодної користі.
П’ять кроків на шляху до хорошої оцінки:
- Дізнайтеся обстановку в школі, поцікавтеся настроєм дитини. Дізнайтеся у неї, як складаються стосунки з учителями, однокласниками, з ким їй вдалося познайомитися і потоваришувати.
- Ставте дитині запитання, щоб дізнатися обставини отримання поганої оцінки: яка була тема, яке запитання поставив учитель, як ти відповів, чи сильно хвилювався в момент відповіді тощо.
- Скажіть дитині, що ви засмучені поганою оцінкою, але готові допомогти вирішити цю проблему.
- Знайдіть причину поганої оцінки.
- Допоможіть дитині виправити оцінку. Коли ви разом із дитиною знайдете причину її поганої оцінки, спробуйте виправити ситуацію.
Не карайте дитину за погані оцінки! Навчіть її вчитися. Тоді погані оцінки для неї стануть сигналом щось допрацювати, докласти більше зусиль.