Психологічна просвіта під час воєнних дій
Нам часто складно знайти час, щоби вкласти щось у себе. Здається, що цей внесок має бути ресурсозатратним, щоби дати користь.
Якщо ми почнемо з того, що хоча би 2 хвилини будемо перефокусовувати увагу з зовнішнього простору у внутрішній, звертати увагу на те, які сигнали нам подає наше тіло, привчати себе до уважності до себе і своїх потреб – ми виявимо, що в нашому житті набагато більше ресурсу, радості й усвідомленості, ніж нам здавалося.
До Вашої уваги Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, відома дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз та ГО “Смарт освіта” підготували прості поради на щодень.
Усі завдання підібрані так, щоб активізувати певний канал сприйняття. Канали ресурсу, на які Світлана Ройз зазвичай звертає увагу, – зір, слух, нюх, стосунки, рух, тілесні відчуття, смак, інтелект (нові знання), інтуїція.
…Завдяки цим простим практикам, ми повертаємо собі контакт з реальністю. Лише так ми можемо відновити доступ до ресурсності.
Кризова ситуація: вікові особливості реагування.
Реакції на кризову ситуацію в дітей різних вікових категорій є різними. Відповідно, різними є ризики в таких ситуаціях, а також потреби виходу з них.
ДІТИ МОЛОДШОГО шкільного віку
Переживаючи кризову ситуацію, діти молодшого шкільного віку можуть відчувати власну провину за події, що відбулися. У них виникають страхи, знижується рівень комунікації або ж вони проявляють надмірну турботу про захист та порятунок людей у кризових умовах. Також діти молодшого шкільного віку можуть проявляти такі реакції на травмуючу кризову ситуацію:
-
недовіра до оточення;
-
погіршення успішності;
-
болісне реагування на критику;
-
перезбудження;
-
тривожність;
-
емоційний ступор;
-
уникання місць, людей, предметів, що нагадують про травмуючу подію.
Реакції підлітків на травмуючу ситуацію можуть бути такими:
-
емоційна байдужість — захисна реакція;
-
негативізм, «спалахи» гніву, агресії;
-
уникання спілкування;
-
ризиковані вчинки;
-
занепокоєність щодо своєї безпеки та можливості повторення травмуючих подій;
-
зміни в поведінці, в успішності;
-
зниження уваги та концентрації;
-
підвищена активність, перезбудження;
-
роздратованість;
-
прогулювання уроків;
-
скарги на самопочуття;
-
тривожні думки, бажання помститися;
-
постійне обговорення подій та фокусування уваги на окремих деталях того, що трапилося.
Старшокласники також дуже чутливі до травмуючих ситуацій. Переживаючи їх, вони можуть стати жертвами торгівлі людьми, сексуальної експлуатації, їх можуть завербувати до військових формувань тощо.
Ознаки посттравматичного стресу
Іноді в дітей, які пережили стан гострого стресу та отримали першу психологічну допомогу, посттравматичний стрес переходить у хронічну стадію, яка триває більше трьох місяців.
Виокремлюють такі ознаки посттравматичного стресу:
-
невмотивована пильність — людина уважно стежить за всім, що відбувається, очікуючи на небезпеку;
-
різке реагування на голосні звуки;
-
відсутність таких проявів, як радість, любов, грайливість, спонтанність тощо, труднощі під час встановлення близьких і дружніх контактів з оточенням;
-
агресивність — прагнення розв'язувати проблеми за допомогою сили. Виокремлюють не лише фізичну, а й психічну, емоційну та вербальну агресивність;
-
порушення пам'яті та концентрації уваги — особливо в разі наявності стресового чинника;
-
депресія, якій передують нервове виснаження, апатія і негативне ставлення до життя;
-
загальна тривожність, що проявляється на таких рівнях —
-
фізіологічному — біль у спині, спазми шлунка, головний біль;
-
психічному — постійна занепокоєність, стурбованість, параноїдальні прояви;
-
емоційному — страх, невпевненість у собі, комплекс провини;
-
напади люті, гніву;
-
зловживання лікарськими препаратами, наркотичними речовинами, алкоголем;
-
нав'язливі спогади — один із важливих симптомів, що вказує на посттравматичний синдром. У пам'яті людини раптово постають страшні сцени, пов'язані із травмуючою подією. Ці спогади можуть виникати як уві сні, так і під час неспання;
-
галюцинаторні переживання — настільки яскраві, що події, які відбуваються в цей момент, здаються менш реальними;
-
безсоння, кошмари, у результаті яких виникає регулярне недосипання, що призводить до нервового виснаження. Безсоння може бути зумовлене високим рівнем тривожності, емоційного напруження;
-
думки про самогубство;
-
почуття провини, що іноді провокує самознищувальну поведінку.
У разі виявлення цих ознак,слід терміново звертатися до психолога для індивідуальної відновлювальної роботи з дитиною.
Поради для батьків
-
Подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та значного скупчення людей.
-
Частіше обнімайте та притуляйте дитину до себе.
-
Говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом.
-
Приділяйте дитині якомога більше часу та уваги.
-
Постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці.
-
Поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося.
-
Намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї — із братами, сестрами, близькими.
-
Дотримуйтеся звичного режиму життєдіяльності дитини.
-
Відповідайте на запитання дитини про події, що відбулися, простими словами, без подробиць, що можуть її налякати.
-
Дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно.
-
Будьте терплячими, якщо дитина повертається до поведінки, яка властива дітям молодшого віку.
-
Створюйте умови для ігор та відпочинку дитини.
-
Допоможіть дитині займатися звичними для неї справами.
-
Поясніть дитині, що сталося і що відбувається в цей момент.
-
Дозвольте дитині сумувати, не чекайте, що вона виявиться сильною.
-
Вислуховуйте думки і страхи дитини без осуду.
-
Чітко визначте для дитини правила поведінки.
-
Запитайте дитину, що її турбує, чого вона боїться, підтримуйте її, обговоріть, як поводитися, щоб бути в безпеці.
-
Заохочуйте прагнення дитини бути корисною оточенню, надавайте їй таку можливість.
-
Намагайтеся убезпечити дитину від трагічних сцен або розповідей очевидців, від розпитування сторонніми про травмуючі події тощо.
- Якщо дитині потрібна психологічна допомога, батьки це побачать. У дитини, підлітка змінюється поведінка, і це дуже помітно.
- Може бути розлад апетиту, розлад сну, емоційного стану: плаксивість (дитина плаче часто та багато), роздратованість та агресивність, замкненість, часті скарги на погане самопочуття, безпричинні болі в животі або голові. Якщо є такі ознаки, необхідно звертатися по допомогу до спеціалістів. Адже ситуація може стати ще гіршою.
- Також треба розуміти, що дитина в період стресу регресує, тобто починає поводитись молодше за свій вік. І не можна говорити їй: "що ти таке робиш, ти ж доросла!"
- В цьому стані треба подарувати їй турботу і любов. Потім, коли вона відчує спокій, сама вийде з цього стану. Але важливо не плутати турботу з гіперопікою. Дошкільня може захотіти спати з вами. Дозвольте. Але домовляйтеся, коли дитина засне, ви її перенесете. Таким чином спокійно буде дитині, і вам зручно, і ви навчатимете дитину комунікувати.
Що робити батькам, щоб уберегти дитину від психологічної травми через війну?
Тут можна дати батькам низку порад і простих ігор-вправ:
- Основне, як ми вже казали на початку, – стежити за своїм станом. Чи відчуваєте ви самі свою безпеку? Або ж турбуєтеся через новини, події та очікування чогось поганого. Зменшить негативний вплив на себе. Працюйте зі своїми думками. Діти відчувають нашу тривогу, хвилювання, страх і розуміють, що довкола небезпечно.
- Грайте з дітьми в хованки, дозволяйте будувати укриття та халабуди, таким чином діти обіграють своє безпечне місце.
- Малюйте, розфарбовуйте будиночки та робіть орігамі-будиночки. Створюйте затишні місця для ляльок.
- Безумовно приймайте дитину і в "радості та в горі" - і з хорошими результатами і не дуже, безпека має ґрунтуватися на стабільності.
- Обіймайте дитину не менше семи разів на день.
- Перед сном поговоріть про секрети разом. Діти це люблять.
- Наш мозок так влаштований, що він фіксує та запам'ятовує погане, тому дуже важливо спеціально фіксувати свою увагу на доброму. Коли йдете разом, захоплюйтеся квіткою, всім примітним, що потрапило в поле вашого зору.
- Наприкінці дня пограйте у гру, що хорошого в мене було за день. Хто більше подій назве.
- Перегляньте разом з дитиною різні фото, малюнки в інтернеті попросіть вибрати те зображення, яке асоціюється у неї з безпечним простором, там, де їй було б добре. Поставте його на заставку комп'ютера, телефона, роздрукуйте та прикріпіть на холодильник.
- Можна намалювати місце, де дитині буде затишно та спокійно.
- Підберіть разом з дитиною музику, яка асоціюється у неї зі спокоєм та безпекою та слухайте її.
- Попросіть обрати колір який асоціюється із безпекою та нехай замалює повністю лист А4. Залиште на видному місці.
- Але головна рекомендація на всі часи і особливо під час війни: частіше обіймате дітей, рідних, говоріть частіше один одному
гарні слова.
Можна починати урок з того, що всі стукають долонями по столах, створюють із олівців, малюють коло – свій захищений простір.
- Ми не знаємо, що може стати тригером для емоційних реакцій – під час підготовки уроків ми маємо бути дуже обережні із підбором відео, фото та музики.
- Бажано знати, через який досвід пройшли родина, щоб надати підтримку, якщо вона потрібна . Будь ласка, уникайте несподіваних звуків.
- Будь – який процес навчання починається з відчуття безпеки. (наскільки зараз можливо). Безпека – це наша передбачуваність, знання правил, знання території, недотоканість тілесна, повага до кордонів, зрозумілі правила, «безпечний простір» - коли дитина навіть на своєму місті може «усамітнитися» .
- Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».
- Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.
- Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах.
- Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.
- Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу.
- Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.
- Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.
- Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.
- Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.
- Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.
- Досягти внутрішнього спокою допомагають не тільки психологічні засоби, афірмації, візуалізація, йога та медитації. До внутрішнього балансу наближають навіть прості поради.
- Будьте активними. Рух допоможе відчути легкість і надасть енергії.
- Вчіться пробачати. Несприятливі ситуації необхідно забувати, а відпустивши минуле ви відчуєте полегшення.
- Домашні справи відволікають. Якщо ви хочете навести порядок у своєму розумі – почніть із дому.
- Вчіться віддавати. Допомагаючи іншим ми стаємо більш гармонійними.
- Читайте. Читання розширює світогляд і дарує емоції, що сприяють покращенню вашого стану.
- Приділяйте час собі. Дозволяйте собі побути наодинці, це допоможе побачити суть думок і прислухатися до підсвідомості.
- Змінюйте себе, а не оточуючих.
- Не шукайте ідеалів. Набуття гармонії не означає, що ви повинні стати ідеальною людиною.
- Робіть життя простим. Не беріть забагато обов’язків і не займайтеся марною діяльністю.
- Складайте графік і щоденно виконуйте кілька важливих завдань, не дозволяючи дрібним проблемам додавати турбот у ваше життя.
- Не поспішайте. Залишайте час для внутрішньої гармонії. Коли ви поспішаєте, ваш розум блокує нові можливості та пригоди.
- Любіть усе, що вас оточує. Розвивайтеся, вчіться любити себе та зовнішній світ, живіть активно та розширюйте світогляд.